Реальний English для кар’єри й життя: непевні друзі перекладача та помічники бізнесмена

Іноземці в приймах

Жодна сучасна мова світу не обходиться без запозичених слів та виразів. Адже мова – це жива, гнучка, пластична структура, яка адсорбує в себе нове та відкидає те, що вже віджило і стало називатися «архаїзмами».

Сучасна англійська мова – джерело запозичень для величезної кількості мов. Вона постачає неологізми, які називають нові предмети та явища. А більшість із них виникла саме в англо-саксонському світі. Тож і слова, які ми запозичуємо, походять з англійської. Зокрема, зі сфери бізнесу та технологій: computer, Internet, high-tech, business, website, conference-call, meeting, e-mail – перелік можна продовжувати до безкінечності. Ці слова вже стали «інтернаціоналізмами», тобто такими, що зрозумілі практично в усьому глобалізованому світі і перекладу не потребують.

Англійці кажуть «when pigs fly» в тих самих випадках, коли ми кажемо «коли рак на горі свисне». У них – свині літають, у нас – рак свистить, але аналогія чітка і зрозуміла і сенс однаковий – цього не станеться ніколи.

Ваш менеджер якийсь не інтелігентний

Проте, є слова, про які всі, мабуть, чули – так звані «фальшиві друзі перекладача», тобто слова, які асимілювалися в іншій мові з дещо зміненим сенсом. І тепер їхня суть не зовсім відповідає або й зовсім не відповідає оригіналу в англійській мові, тому на непевні слова, як і на ненадійних людей, краще не покладатися, бо це може призвести до непорозуміння.

Наприклад, усім відоме слово «менеджер». Воно увійшло в нашу мову десь на початку 90-х минулого сторіччя разом із хлопцями й дівчатами в малинових клубних піджаках. Вони, ці малинові, власне й отримали такий робочий статус – менеджер із будь-чого (з продажів, логістики, піару тощо). Й уявімо собі ситуацію, коли англійський покупець (чи пацієнт, що суті не міняє), приходить у крамницю (чи в приватну клініку) у Києві і, не задоволений сервісом, каже: «I want to see your manager!», маючи на увазі «покличте вашого начальника». А працівниця рецепції йому: «I am the manager», у сенсі що вона – офіс-менеджер. Непорозуміння вийшло через те, що в оригінальному значенні слово manager – це керівник, начальник, той, хто управляє якоюсь певною сферою. Звичайно, офіс – це теж середовище, яке потребує управління, й офіс-менеджер – поважна посада, проте manager в оригіналі – це все ж таки бос, якого і треба було покликати.

Слово intelligent прижилося в українській як «інтелігентний» у значенні «культурна, освічена» особистість. І тільки в останні роки це слово повертає собі оригінальне значення «розумний» із появою терміну «artificial intelligence» – штучний інтелект.

Схожий трюк має місце із багатьма словами. Ось тільки кілька з них: magazine – хоч і звучить як магазин, але це – журнал; fabric – зовсім не фабрика, а тканина; concrete – хоч і конкретний, але насправді – бетон; utilize – використовувати, а не утилізувати; prospect – у жодному разі не проспект, а вид, перспектива. І таких «непевних друзів» чимало, з ними треба знайомитися особисто і знати «в обличчя», аби не потрапляти в некомфортні ситуації.

Незбагненні ідіоми

Сталі звороти, або ідіоми (не плутати з ідіотами), є в кожній мові. Часто вони є метафоричними, дуже образними і відображають культурний простір суспільства, у якому мова використовується. Тому часом іноземці мають чималі складнощі із розумінням смислу, який приховують ідіоми. Дослівний переклад для ідіом не підходить узагалі, бо це зазвичай просто дивний набір слів. Зі сталими зворотами потрібно розбиратися, пробувати здогадатися з контексту, якщо це можливо, «приміряти» на шаблони рідної мови, а ще краще – вчити напам’ять.

Англійці кажуть «when pigs fly» в тих самих випадках, коли ми кажемо «коли рак на горі свисне». У них – свині літають, у нас – рак свистить, але аналогія чітка і зрозуміла і сенс однаковий – цього не станеться ніколи.

Але є в англійській безліч сталих зворотів, котрі без пояснення нам ніколи не збагнути. Наприклад, «as thick as thieves». У нашому культурному просторі такої аналогії немає, і через це нам важко пояснити, чому «товсті, мов грабіжники» – це не що інше як дуже близькі друзі, у котрих нема один від одного жодних таємниць.

Або така оманливо проста ідіома як «an arm and a leg», тобто «рука й нога», насправді потребує спеціальної розшифровки. Бо без неї навряд чи хтось із нас здогадався би, що йдеться про дуже дорогий товар – настільки невиправдано дорогий, що, щоби купити його, доведеться продати власні кінцівки.

Також без спеціальної підготовки ми ніколи не здогадаємося, що мають на увазі іноземні партнери під час ділової зустрічі в ресторані, коли кажуть «let’s go Dutch» (а чи не стати нам голландцями, якщо дослівно). Якщо ви погодитеся «побути голландцями», то варто одразу замовити окремі рахунки за обід, бо саме про це йдеться в цьому закрученому звороті – кожен платить за себе.

Щоби трохи полегшити нашим підприємцям перемовини з англомовними партнерами, ми підготували добірку бізнес-ідіом із тлумаченнями.

20 ідіом, які широко використовуються в сучасній діловій англійській

Хочеться побажати підприємцям: щоби не сталося, які б незрозумілі англійські фрази не трапилися вам під час розмови, завжди залишайтеся cool as cucumber (дослівно, прохолодним, як огірок), але в нас у цьому випадку кажуть «спокійним, як удав». Нехай вас ніколи не заносить into deep water, тобто в неприємності.

А ще, як більшість англомовних, варто сподіватися на те, що a rising tide lifts all boats, тобто що економіка загалом зростатиме, як хвиля, і піднесе всі, навіть найменші, бізнес-човни до бажаних висот.

https://thepoint.rabota.ua/realnyy-english-dlya-karyery-y-zhyttya-nepevni-druzi-perekladacha-ta-pomichnyky-biznesmeniv/

Лист до колеги і партнера: як правильно вітатися, звертатися, вибачатися, відмовляти та прощатися українською мовою

Уявіть, ви пообіцяли колегам надіслати важливі дані та забули про це за купою справ. Або вам потрібно повідомити кандидату на посаду про відмову, чи партнерам –  про те, що наразі ви більше не можете продовжувати співпрацю. Деякі моменти при діловому листуванні змушують замислитися навіть досвідчених менеджерів або посадовців. Які фрази краще обрати в тих чи інших випадках, згідно етикету ділового листування, та як при цьому виглядати грамотною людиною, The Point розповіла Валентина Сенченко, викладач курсу з ділової української мови у Київському незалежному навчальному центрі з української мови.

1. Привітання

Будь-який лист варто розпочинати з привітання. Часто виникає питання, яку форму вживати – «добрий день» чи «доброго дня»? Сучасні мовознавці, зокрема, Олександр Авраменко, радять вживати прикметник «доброго» у родовому відмінку лише до іменника «ранку». А коли мова йде про день чи вечір, то варто вітатися у називному відмінку – «добрий день» або «добрий вечір», тому що ці форми до нас дійшли з давніх часів у багатьох прикладах усної народної творчості: «Добрий день тобі, сонечко яснеє», «Добрий вечір тобі, пане господарю».

2. Звертання

Далі ми звертаємося до адресата. Якщо це конкретна особа, то українська мова дає кілька варіантів, як це можна зробити. Найпоширеніша форма – за допомогою ім’я та по батькові, які вживаємо у кличному відмінку. Тоді змінюються закінчення і в імені, і у по батькові.

Як правило, до них додається присудок ввічливості «шановний»: «шановна Маріє Олександрівно», «шановний Андрію Юрійовичу».

Всередині звертання в жодному разі не потрібна кома, вона ставиться лише після нього.

Якщо ми вживаємо слово ввічливості «пан», то його також ставимо у кличний відмінок: «пане Андрію», але «пані Маріє».

Ця форма спрощує вимову звернення, бо вживається без по батькові, а отже робить потік мовлення більш швидким та зручним. А в діловому листуванні таке звернення вважається доречним навіть у застосуванні до людини літнього віку або до людини при посаді.

Якщо ви звертаєтеся до особи, яка займає високу державну посаду – депутата, міністра, президента, голови – то в діловому листі можна звернутися до цієї людини з використанням назви цієї посади та за допомогою слів «пані», «пан» – теж у кличному відмінку: «пане депутате», «пане президенте».

При таких зверненнях, особливо тих, які містять прохання, варто додати слова поглибленої ввічливості «вельмишановний», «поважний»: «вельмишановний пане президенте».

3. Подяка

Далі потрібно переходити до того, заради чого ви, власне, і пишете листа – звернутися, запитати, подякувати тощо. Важливо обміркувати початкову фразу листа, бо від неї може багато залежати. Якщо цей лист – відповідь на запрошення, запит, подяка, то висловити вдячність доречно вже у першому реченні: «щиро дякуємо Вам за лист з рекомендаціями щодо…», «передусім дозвольте подякувати Вам за…».

А в листі-підтвердженні можна скористатися фразою, на кшталт: «із вдячністю підтверджуємо свою згоду на…»

4. Нагадування

Якщо колеги, партнери чи клієнти забули надіслати вам відповідь на ваш лист або обіцяну інформацію, то як правильно їм про це нагадати?

Спершу потрібно нагадати адресату, про що саме між вами була досягнута домовленість. Це допоможе йому зорієнтуватися в тому, що, кому і коли він обіцяв. Після цього варто вказати ті терміни, до яких ваша домовленість може бути дійсною, або до яких можна вирішити це питання. Для цього можна використати дієслівні конструкції «нагадаємо», «нагадаю»: «нагадаю, що ця зустріч має відбутися…» або «нагадаємо, що добігають кінця встановлені терміни».

Якщо ви звертаєтеся до певних установ, від яких залежить рішення, що важливе для вас або вашої компанії, то варто вказати, що через кілька днів спливає термін, до якого ви можете подати угоду чи звернення. Радимо вжити конструкції «просимо Вас», «наполегливо просимо»: «наполегливо просимо вас розглянути цей лист до певного терміну», «просимо вас підписати папери».

Також в діловому листуванні доводиться часто нагадувати про те, що декілька вимог з обумовленого переліку не виконано. Отже після нагадування про суть домовленості варто вказати, скільки пунктів вже виконано, а скільки і яких саме вимог ще залишилося до кінця певного терміну.

Іноді делікатність не дає бажаних наслідків, тоді слід проявити рішучість та навіть категоричність. Наприклад, це можна зробити таким чином: «Незважаючи на неодноразові нагадування, ви так і не надіслали нам обіцяні матеріали. Вважаємо за потрібне попередити вас про свої наміри скасувати угоду».

Якщо лист терміновий і відправляється електронною поштою, то радимо скористуватися налаштуванням, яке дозволяє отримати інформацію, чи прочитав адресат ваше звернення, чи воно просто загубилася в потоці інших листів через зайнятість адресата. В такому випадку лист можна надіслати повторно або зателефонувати адресату, щоб повідомити про надісланий лист в усній формі.

5. Прохання

До керівників організацій, клієнтів, партнерів, інвесторів часто доводиться звертатися з проханнями. Для цього можна використати такі фрази як: «просимо прийняти замовлення», «просимо вас терміново оплатити рахунок», «будемо вдячні, якщо ви повідомите про…».

6. Відмова

Досить часто представникам компаній або установ доводиться повідомляти адресатам про якусь відмову від імені організації, яку він представляє. Іноді це буває досить складним завданням для самого адресанта. Тут можна застосувати форму: «повідомляємо про те, що…».

Говорити «ні» слід аргументовано та доброзичливо. Сформулювати відмову можна таким чином: «докладно вивчивши ваш проект, ми з прикрістю повідомляємо, що не маємо змоги…», «дякуємо за докладені вами зусилля, але ми не можемо прийняти вашої пропозиції…».

Якщо існувала попередня домовленість, але потім з певних причин обставини змінилися, і ви мусите надсилати відмову, то варто дати пояснення, у зв’язку з чим змінюєте рішення. Для цього краще вживати конструкції «у зв’язку з тим, що», або «на основі того, що». Пояснення важливе, бо виконання ділової домовленості свідчить про рівень ділової репутації.

7. Вибачення за протермінування

Буває, що ви закрутилися по роботі і самі забули дати відповідь на лист в обіцяний термін. У такому випадку можна використати слова «вибачте» та «даруйте», але лише в тому випадку, коли ви хочете саме вибачитися. Якщо ж хочете зберегти відтінок нейтральності, який більш пасує діловому листуванню, то радимо вжити слово «перепрошую»: «перепрошую, через зайнятість я невчасно відповідаю на ваш лист».

При цьому у листі важливо зазначити, коли ви готові виконати ваші попередні домовленості або пристати на пропозицію. Але зауважте, в діловому листуванні, навіть якщо вам треба пояснити, чому ви не виконали якісь домовленості, не варто розповідати у подробицях про те, що саме з вами сталося, про ваші сімейні обставини. Достатньо просто фрази «того дня стався форс-мажор».

8. Обсяг листа

Зазвичай діловий лист має дуже чітку структуру і не передбачає зайвої інформації. В ньому треба подавати лише ті компоненти, які мають безпосереднє відношення до теми, на яку ви його пишете.

Зазвичай обсяг ознайомчого листа, окрім привітання та прощання, має складатися з 4-10 речень. Якщо ви хочете, наприклад, представити клієнтам або партнерам свої послуги, то це має бути максимально коротко. Важливо, щоб читач, який проглянув листа, міг чітко зрозуміти, з чим саме ви до нього звертаєтеся.

Досить часто доводиться бачити таку помилку, коли представники різних компаній починають описувати напрям діяльності, досягнення та сильні боки своєї компанії, а лише потім переходять до пропозицій, заради яких, власне, і писали листа. В результаті читач не розуміє, що саме від нього хочуть.

Але якщо це не перший лист до цього адресата, тоді обсяг залежить від того, які моменти потрібно обговорити. Зверніть увагу, що суть, з якою ви звертаєтеся до нього, в тілі листа все одно варто викладати досить стисло і чітко.

Як в електронному, так і в паперовому варіантах листування подробиці можна представляти у додатках. Завдяки їм ви можете зберегти правильну структуру листа. Це можуть бути, наприклад, зразки, копії документів, посилання на якесь джерело тощо. В такому випадку в листі варто зазначити чіткий перелік цих додатків і, звісно, не забути їх вкласти.

Внутрішній корпоративний стиль передбачає більш вільне спілкування і більші об’єми листів.

9. Підпис

У діловому листуванні, особливо при використанні e-mail, люди складають постійну форму підпису. Часто можна зустріти приклади: «з повагою, Іван Іванов», або «з найкращими побажаннями, Іван Іванов». В обох цих та інших подібних випадках кому перед ім’ям ставити не потрібно!

Тому що це конструкція неповного речення, де опущено присудок. Замість нього можна поставити тире, але воно не є обов’язковим. Отже, правильно писати: «З повагою Іван Іванов», «З найкращими побажаннями Іван Іванов».

10. Чи можна не відповідати на листи?

Відповідь на звернення від партнерів/клієнтів/інвесторів тощо – дуже важливий елемент для репутації фірми. Якщо компанія про неї дбає, то буде давати зворотній відгук про перебіг подій та результати.

Не надавати письмову відповідь можна в межах компанії, якщо ви плануєте відповісти колезі в усній формі при зустрічі. Але відсутність відповіді на «зовнішній» лист, якщо він передбачає продовження спілкування, вважається не ввічливим.

Відповісти можна у формах: «Ми отримали ваш лист та взяли його до уваги», «Ми наразі розглядаємо ваш лист».

При цьому те, чи вказувати терміни розгляду, залежить від кожної окремої ситуації.

Пам’ятайте, навіть якщо ви дуже обурені, розлючені, або, навпаки, щасливі через дії ваших колег, ділове листування має відповідати саме діловим, тобто, стриманим, стандартам. А для детального обговорення моментів, які вас сильно хвилюють, краще призначити особисту зустріч.

5 найпоширеніших помилок у діловому листуванні

1. Конструкція «згідно чого» замість «згідно з». Вживаємо, коли ми беремо на обґрунтування якийсь факт, документ тощо. Люди досить часто випускають прийменник «з» і вживають у формі «згідно кому? чому?». Але таке випускання «з» є калькуванням російської мови, де діє давальний відмінок. В українській правильно вживати цю конструкцію в орудному відмінку: «згідно з нормами правопису», «згідно з нормами чинного законодавства». 

2. Конструкція «у відповідності до» замість «відповідно до». Вона також дає можливість обґрунтувати думку, спираючись на певні факти, закони тощо. Використання прийменників «у» та «до» є подвійним, а тому – неправильним. Варто писати простіше –«відповідно до законодавства».

3. Конструкція «у порівнянні з» замість «порівняно з». Властиво, наприклад, для вживання статистичних даних. Помилка так само виникла через калькування російської мови і призводить до подвійного вживання прийменників. Отже, правильно «порівняно з попереднім роком».

4. Вживання прийменника «по» – замість інших конструкцій в різних випадках. В цілому цей прийменник є малопоширеним в українській мові. Неправильно його вживати замість прийменника «з»: замість «екзамену по біології» ми здаємо «екзамен з біології». Не варто його вживати і у значенні «після»: замість «потрібно по приїзду викликати машину» можна написати «виклик таксі після приїзду».

5. Вживання закінчень «ам», «ям» замість «ах», «ях» – найпоширеніша помилка місцевого відмінку. Частіше всього бачимо її при вживанні з прийменником «по». Не вірно говорити «по сходам», «по країнам», «по вікнам». Замість того слід вживати «по сходах», «по країнах», «по вікнах». Хоча в даному випадку вживання прийменника «по» не є помилкою, але згідно сучасних тенденцій в багатьох випадках краще вживати орудний відмінок та обходитися зовсім без «по»: «подорожувати територіями», «крокувати сходами».

https://thepoint.rabota.ua/lyst-do-kolehy-i-partnera-yak-pravylno-vitatysya-zvertatysya-vybachatysya-vidmovlyaty-ta-proschatysya-ukrayinskoyu-movoyu/?utm_source=news&utm_medium=newsletter&utm_campaign=news_all0511&&email=913f9020dab9432da41840d60d157003-3281-071118-0

How Americans preserved British English

Americans today pronounce some words more like Shakespeare than Brits do… but it’s in 18th-Century England where they’d really feel at home.

It makes for a great story: when settlers moved from England to the Americas from the 17th Century, their speech patterns stuck in place. That was particularly true in more isolated parts of the US, such as on islands and in mountains. As a result, the theory goes, some Americans speak English with an accent more akin to Shakespeare’s than to modern-day Brits.

That’s not entirely right. The real picture is more complicated.

One feature of most American English is what linguists call ‘rhoticity’, or the pronunciation of ‘r’ in words like ‘card’ and ‘water’. It turns out that Brits in the 1600s, like modern-day Americans, largely pronounced all their Rs. Marisa Brookresearches language variation at Canada’s University of Victoria. “Many of those immigrants came from parts of the British Isles where non-rhoticity hadn’t yet spread,” she says of the early colonists. “The change towards standard non-rhoticity in southern England was just beginning at the time the colonies became the United States.”

So at least when it comes to their treatment of the 18th letter, Americans generally sound more like the Brits of several centuries ago. So do Canadians west of Quebec – thanks to loyalists to the Crown fleeing north during the American Revolution.

Another divergence between British and North American English has been a move toward broad As in words like ‘path’. The pronunciations of the early colonists (and their English counterparts), in contrast, have stuck around in the US: think ‘paath’ rather than ‘pahth’.

At first glance, these colonial legacies of pronunciation seem especially apparent in certain remote areas of the US – hence the argument that some places in the US have preserved Shakespearean English.

For instance, Tangier Island in Virginia has an unusual dialect which can be unintelligible even to other Americans. Some speech patterns, included rounded Os, seem like a dead ringer for the dialect of the West of England. This has led some observers to claim a strong lineage from early Cornish settlers to the current Tangier dialect.

But linguist David Shores has noted that these claims are exaggerated, and that the island’s isolation, rather than any freezing of Elizabethan speech patterns, is responsible for its linguistic quirks.

Another US area that’s been linked to 17th-Century British English is Appalachia, especially the mountainous regions of North Carolina. Linguist Michael Montgomery has written that the North Carolina tourism division used to issue a booklet called A Dictionary of the Queen’s English, which claimed that the English of Queen Elizabeth I could be found in pockets of the state. Montgomery traced the idea back to an educator-clergyman who, around the turn of the 19th Century, spread the idea that mountain language was a remnant of a much older tradition. This myth helped to counteract negative impressions of oft-maligned mountain people. Turning this around – and claiming kinship with a Shakespearean way of speaking – was a way of bringing status and apparent classiness to a marginalised part of the country.

“Mountain speech has more archaisms than other types of American English, but that’s about it,” Montgomery writes. These include terms like ‘afeard’, which famously appears in The Tempest. Overall, however, “the Shakespeare myth reflects simplistic, popular views about the static nature of traditional folk cultures, especially those in out-of-the-way places.”

Common phrases

It’s a bit surprising that Shakespearean English has come to be associated with high status and education. That’s the other oft-forgotten complication of the concept: even if Americans do speak more like the Elizabethan English than today’s Brits themselves, that doesn’t mean they’re speaking a ‘posher’ version of the language.

“We’ve always had this stigma in the UK that Shakespeare has to be posh… [but] in his time, it was everyday speech,” says David Barrett, who conducted workshops in Shakespearean Original Pronunciation (OP) while preparing a thesis on the subject at the University of South Wales. He’s also transcribed Christopher Marlowe’s poem Hero and Leander into OP. (There have been similar projects for the King James Bible and the Lord’s Prayer).

Even Queen Elizabeth I didn’t pronounce words in a particularly ‘posh’ way. Barrett has researched Elizabeth’s letters for clues to her pronunciation. Since spellings at the time were far from standardised, written texts are one tool linguists use to determine how words would have been pronounced historically. The queen’s habits likely included pronouncing ‘servant’ as ‘sarvant’, or ‘together’ as ‘togither’. These were pronunciation styles of ordinary people of the 17th Century – rather than the nobility. So like Shakespeare, the queen had a down-to-earth manner of speaking... in contrast to the upper-crust accents she is portrayed with in contemporary films and TV programmes. (It’s worth noting that today’s Queen Elizabeth II is speaking in a more ‘common’ way than she once did, too).

“The reason I find the Elizabethan period interesting is that the pronunciation contains many sounds which are far enough removed from modern English to create a challenge for the speaker, but there is also a considerable overlap with modern English,” says Barrett.

So when actors and audiences hear OP for the first time, it’s a bit of a shock to the system.

“Every English speaker who hears Original Pronunciation for the first time hears something different in it,” Barrett says. Sometimes that sounds similar to Northern Irish or West Country accents, other times South African or American.

Star-spangled Shakespeare

American actors have a head start with performing in OP: it’s “so much more American” than the prestigious Received Pronunciation accent in which Shakespeare’s plays are generally performed now, says Paul Meier, theatre professor emeritus at Kansas State University and a dialect coach who’s worked on theatre productions like an OP version of A Midsummer Night’s Dream.

For instance, Americans are already used to pronouncing ‘fire’ as ‘fi-er’ rather than ‘fi-yah’, as most Brits would.

It’s useful to know how words would have been pronounced centuries ago because it changes our appreciation of the texts. Because British English pronunciations have changed so much since the era of Queen Elizabeth I, we’ve rather lost touch with what Early Modern English would have sounded like at the time. Some of the puns and rhyme schemes of Shakespeare’s day no longer work in contemporary British English. ‘Love’ and ‘prove’ is just one pair of examples; in the 1600s, the latter would have sounded more like the former. The Great Vowel Shift that ended soon after Shakespeare’s time is one reason that English spellings and pronunciations can be so inconsistent now.

So what’s popularly believed to be the classic British English accent isn’t actually so classic. In fact, British accents have undergone more change in the last few centuries than American accents have – partly because London, and its orbit of influence, was historically at the forefront of linguistic change in English.

As a result, although there are plenty of variations, modern American pronunciation is generally more akin to at least the 18th-Century British kind than modern British pronunciation. Shakespearean English, this isn’t. But the English of Samuel Johnson and Daniel Defoe? We’re getting a bit warmer.

Dialect coach Meier understands the appeal of the idea that 17th-Century speech patterns have been perfectly preserved an ocean away. “It is a delightful and attractive myth that Shakespeare’s language got fossilised” in parts of the US, he says.

But as sociolinguist Brook explains, “Every actively-spoken dialect is always changing – that’s as true of the rural ones as of the urban ones.” Echoes of older dialects can be heard here and there in different places, but unfortunately there’s no living museum of Shakespeare’s English.

http://www.bbc.com/culture/story/20180207-how-americans-preserved-british-english?ocid=ww.social.link.facebook&fbclid=IwAR0nmR8WMGe4wLSHf__TrA1mH6_DRmDI-o5cNGmbFoZkl04nm9G3mk4OMK0

Хіт-парад помилок українців у розмовній англійській

Два полюси: мови синтетичні та аналітичні

Носії слов’янських мов, насправді, досить важко засвоюють англійську. І йдеться зараз не про фонетику, тобто вимову, – ясно, що вона інша, і тут нічого не вдієш, окрім як поступово перевчати свій артикуляційний апарат вимовляти звуки інакше, аніж ми навчилися з дитинства. Йдеться про структурну будову мови, яка в англійської та в більшості слов’янських мов драматично різна.

Щоби зрозуміти це, без невеличкого лінгвістичного екскурсу не обійтися. А лінгвістика каже нам, що мови світу поділяються за структурною будовою на дві групи: синтетичні та аналітичні мови.

До аналітичних мов належить англійська, а також інші германські мови – німецька та більшість скандинавських мов, романські мови, наприклад французька та італійська, зі слов’янських мов – болгарська. Також до цієї групи відносять китайську та низку інших азійських мов.

Якщо пояснювати простими словами, не вдаючись у складні й розгалужені мовознавчі лабіринти, то ця мовна група вирізняється тим, що смисли передаються більше через сталий порядок слів у реченні та допоміжні дієслова, аніж через зміну форми слів.

Синтетичні мови, навпаки, більш пластичні й не дуже переймаються порядком слів у реченні – жонглюй словами, як хочеш. А от лексичний зміст передають більше через зміну форми слів через суфікси, закінчення та їх узгодження, що доводить іноземних студентів просто до сказу.

До групи синтетичних мов належать слов’янські мови, включно з українською, балтійські мови – латиська та латвійська, ісландська, фіно-угорські мови, тюркські мови, а також латинь.

Аналітичні мови вважаються легшими для вивчення, аніж синтетичні. Тому, не знаю навіть, чи втішатися з того, але нашим англомовним колегам, котрі вивчають російську або українську, не позаздриш.

Перфектні українці

Українці часто скаржаться, що вчать англійську роками, але як доходить до спілкування із носіями мови, то наче впадають у ступор і не можуть підтримати розмову. Наші «мовні побратими» – носії слов’янських мов, такі як поляки, словаки, чехи, словенці, серби – теж мають чимало проблем у розумінні й засвоєнні англійської граматики. Проте, зазвичай, хоч і з помилками, але вільно висловлюються англійською. А за кількістю людей, які володіють розмовною англійською, наші західні й південні сусіди далеко попереду нас.

Звичайно, на те є багато об’єктивних причин. Історично, ми довго знаходилися в закритому просторі, відрізані від англомовного світу. Але зараз, коли простір інтернету безмежний, і кордони вже майже умовні, чому ми продовжуємо «впадати в ступор», коли починається спілкування англійською?

Це, швишде, можна пояснити суб’єктивними причинами, які заховані глибоко в багатьох із нас. Можливо, для когось це звучатиме дивно, але українці – перфекціоністи, принаймні у вивченні іноземної мови. А все через те, що ми зазвичай занадто переймаємося, що про нас подумають. І краще нічого не будемо говорити взагалі (краще жувати, чи не так?), аби лише все було дуже правильно. Кому ж хочеться звучати на кшталт «мая твая не панимать», лише англійською? Це ж так смішно!

І то правда, часом наші типові помилки можуть викликати посмішку в англомовних співрозмовників.

Найпоширеніші помилки слов’ян у розмовній англійській

Порядок слів у реченні

Ми ж «синтетичні», навіщо нам той порядок? В українській мові «я важко працюю» і «я працюю важко» – різниця невелика. В англійській, якщо поміняти слова місцями, то це може змінити зміст на протилежний. Наприклад, уявіть, як наш працівник запевняє англомовного менеджера «I’m hardly working!», маючи на увазі свій неабиякий внесок у зростання продажів компанії. «Oh, yes, you are working hard», з усмішкою відповідає той, бо фраза працівника означає буквально «я ледь працюю».

Або ж українець хоче сказати, що англійська потрібна йому для роботи, і каже це, використовуючи порядок слів, як у рідній мові: «English needs me for my job», що буквально означає «Англійська потребує мене для роботи». От чесно, вона вас не потребує! Щоби донести смисл правильно, треба ставити слова точно в тому порядку, який визнає англійська мова, а саме: I need English for my job.

Часи англійського дієслова

У слов’янських мовах часів дієслова тільки три – минулий, теперішній і майбутній. У нас є інші – «синтетичні» – мовні інструменти, щоби показати, наприклад, доконану дію, як то префікси: робив – зробив, писав – написав. Поняття подовженої (continuous) дії в нас узагалі відсутнє: я читаю кожний день і я читаю цей текст зараз – яка нам різниця? Для англійців вона величезна. Якось один студент викликав сльози сміху у свого англійського викладача, коли хотів розказати, що в його дівчини є собака «My girlfriend has a dog», але чомусь використав форму continuous: «My girlfriend is having a dog», що в перекладі буквально означає «моя дівчина збирається народити собаку».

Дієслово to be – бути

«Я є пан Петро» – можна почути від представника діаспори, який виїхав з України років 30 тому і вже асимілювався в Канаді чи США. Для наших українських вух звучить трохи кумедно, бо його «є» явно зайве. Але не критично. А от в англійській «I afraid of spiders» (я боюся павуків) без форми дієслова to be бути не може. Тому правильно сказати «I am afraid of spiders».

Артиклі

У нас їх просто немає. Тому, зрозуміло, що важко одразу збагнути, навіщо вони потрібні. Через це ми їх безапеляційно опускаємо (і це не смішно, бо англомовні від цього go crazy), або заміняємо the на this (цей) та a/an на one (один) або some/any (якийсь), що загалом не так уже й погано, проте в артиклях усе ж таки варто розібратися й користуватися ними.

Множина у квадраті

«Womens with childrens» – звучить для англійського вуха як «жінки з дітьми у квадраті», бо слова women і children вже є множиною від woman – жінка, і child – дитина. Слов’яни часто забувають про це. Але навіть якщо воно звучить кумедно, нас однаково розуміють.

Хоч і з помилками, але говоріть!

На мою особисту думку, заговорити чужою мовою чимось схоже на навчання стрибкам у воду. Спочатку – з невисокої тумби в басейні, потім – з пірсу, а вже згодом – і з високої скелі в море. І допоки ви будете боятися стрибати через страх зробити помилку, до того часу ніколи вільно не будете спілкуватися. Тому наші шкільні вчителі іноземної мови часто роблять учням «ведмежу послугу», постійно перебиваючи і виправляючи їхні помилки. Вивчайте, прислухайтеся, експериментуйте, але намагайтеся якомога більше висловлювати свої думки мовою, яку ви вивчаєте.

Надмірний перфекціонізм, страх виглядати смішно в очах іноземного співрозмовника – це найперші вороги невимушеності, які гальмують ваше просування сходинками вільного спілкування. Тому, хоч і з помилками, але говоріть – вас у будь-якому разі зрозуміють. А якщо будуть сміятися, нагадайте їм слова принца Чарльза, котрий, не без суто англійського сарказму, якось сказав, що справжньою мовою міжнародного спілкування є «BAD ENGLISH».

Переопубліковано з сайту https://thepoint.rabota.ua/realnyy-english-dlya-karyery-y-zhyttya-hit-parad-pomylok-ukrayintsiv-u-rozmovniy-anhliyskiy/?utm_source=news&fbclid=IwAR2ZCkCW57Cnzz8Z3KMS-vYG_BQZL6gthARttqxR8GxpV76xWtjAhlhSMm0

Визначаємо свій рівень володіння англійською мовою

Система для оцінювання знань із будь-якої мови

Проблему уніфікованого оцінювання знань студентів, які вивчають іноземні мови, було вирішено понад 25 років тому у Швейцарії – країні, де офіційними вважаються аж чотири мови. Там на міжнародному філологічному симпозіумі високочолі науковці домовилися про розробку універсальної шкали, придатної для оцінки рівня будь-якої мови. У 2003 році запустили пілотний проект і тільки 2007 року офіційно визнали остаточну версію шкали CEFR, яка зараз широко використовується в усіх країнах Європи та поза її межами.

CEFR – це скорочення від Common European Framework of Reference, що розшифровується як «Загальноєвропейські компетенції володіння іноземною мовою». Ця система дає змогу оцінити рівень володіння будь-якою європейською мовою – англійською, німецькою, португальською, чи, скажімо, фінською, – за відповідністю певним критеріям.

Визначити рівень допоможе тест

За допомогою CEFR можна виявити, чи володіє людина необхідним рівнем знань для роботи, навчання або туризму. Для визначення рівня запроваджено спеціальні міжнародні тести. Зокрема, для визначення й підтвердження певного рівня володіння англійською використовується лінійка тестів Cambridge English.

Точно ваш рівень володіння мовою може оцінити тільки EF SET – єдиний стандартизований тест з англійської мови, що забезпечує точне визначення всіх рівнів кваліфікації відповідно до CEFR: від початкового до професійного. Інші стандартні тести з англійської допомагають оцінити деякі рівні кваліфікації, але не всю шкалу CEFR.

Якщо ви забажаєте визначити свій рівень англійської самостійно, то можете пройти тест онлайн, наприклад, тут. Тестування зазвичай займає не більш ніж 50 хвилин.

Шкала CEFR

CEFR вирізняє три рівня володіння мовою:

1. Basic user, відзначений буквою А, є рівнем початківців.
2. Independent user, тобто самодостатній, відзначений буквою В, – середній рівень компетенції.
3. Proficient user, тобто вільний, відповідає букві С і є рівнем професійного володіння мовою. Ще цей рівень називають Fluent.

 

Кожен із рівнів розділений на дві категорії з відповідною цифрою. Найнижчий рівень – рівень виживання, відповідає оцінці А1, а найвищий – володіння практично на рівні носія мови, відповідає С2.

Роботодавці найчастіше вимагають від кандидатів знання англійської на рівні Intermediate – В1, або навіть Upper-Intermediate (вищий середній) – B2. Це означає, що від людини вимагається розуміння досить складних текстів, включно з абстрактними поняттями, вмінням розуміти на слух і підтримувати розмову на професійні теми у сфері роботодавця. Кандидат із таким рівнем володіння мовою може вирішити логістичні та побутові питання під час відряджень за кордон, листуватися із зарубіжними партнерами, висловлюючи свої думки за широким спектром тем. Однак, нормальні роботодавці розуміють, що на цих рівнях усе ще допустимі певні граматичні помилки в складних мовних конструкціях, що вже є неприйнятним для рівня Advanced\Fluent.

Також у описі вакансії інколи можна зустріти, що роботодавці очікують від кандидатів знання англійської мови на рівні Pre-intermediate. Це певний перехідний рівень, що знаходиться між A2 та B1.

Скільки потрібно часу, щоб опанувати наступний рівень іноземної мови?

Це питання цікавить більшість студентів, особливо тих, хто тільки-тільки почав своє навчання й хоче опанувати іноземну мову в найкоротші терміни, що цілком природно. Бажання декотрих студентів настільки сильне, що вони здатні повірити навіть безумним рекламним обіцянкам про вивчення англійської за тиждень уві сні, під гіпнозом і таке інше.

На жаль, на вас чекає розчарування. Вивчення чужої мови потребує часу й зусиль, і це аксіома. При чому, щоразу за переходу на вищий мовний рівень, часу й зусиль вам знадобиться все більше.

Наприклад, щоби досягти рівня A1, студенту потрібно приблизно 100 годин регулярних занять із домашніми завданнями. Перейти з A1 на A2 займе приблизно 200 годин, з B1 на B2 – 600 годин і так далі.

Проте, не варто дуже покладатися на ці цифри, адже все відносно й надзвичайно індивідуально. Швидкість засвоєння іноземної мови залежить, щонайперше, від природніх здібностей людини та її мотивації. Щоби прогрес був швидким, треба мати чітку ціль і розуміння, для чого вам знати цю мову й де ви будете нею користуватися. Багато залежить і від віку студента: старшим людям потрібно більше часу на засвоєння незвичних граматичних конструкцій.

Впливає й методика викладання мови, і кваліфікація викладача, а ще більше – його вміння запалити в студенті іскру цікавості до навчання й підтримувати це багаття якомога довше.

Переопубліковано з сайту https://thepoint.rabota.ua/realnyy-english-dlya-kar-yery-i-zhyttya-yak-vyznachyty-sviy-riven-volodinnya-anhliyskoyu-ta-pereyty-na-inshyy/